Перша згадка про село Їжівці доходить до нас з далекого 1428 року, село на той час називалося Южинці. Наше село особливе поміж усіх сіл Долини Річок, адже село належить до категорії сіл-поселенців (разеш).
Згодом до них приєдналися їхні родичі з Молдови та Румунії - це були дуже впливові на той час сім'ї поміщиків: Реус, Рипта, Рошка. Вони і створили першу комуну, яка складалася з 700 чоловік станом на 1500 р., під назвою "Ватра Вече", що в перекладі з румунської мови означає - "давній вогник".
Перше поселення було розташоване на території сучасного центра села, потрапити до якого можна було з сусідського седа Чудей. Основою прикрасою тогочасних Їжівців була центральна дорога, яку прикрашали старовинні дерева: клени, дуби, берези. Межі села не були відмежовані і тому часто велися переговори між сусідніми селами щодо розподілу території Іжівці.
В 1723 році село було відмежовано від сусідніх сіл Чудей, Петрівці, Буденець, Красноїльськ та поділено на кути, які на той час становили третину сучасної заселеної території.
Один з найбільших кутів села, який так сильно розрісся, що отримав назву хутора, став хутір Урсоя. Виник він значно пізніше села, через непрохідні ліси та болотяні хащі. Назву хутір отримав через багате природне середовище, та різноманіття диких тварин, серед яких переважали ведмеді. Слово "ursul" з латинської мови перекладається як ведмідь . Легенди розказують, що була сила-силенна ведмедів на хуторі і люди, навіть, викликали допомогу з інших сіл для того, щоб справитись з ними. Ведмеді знищували врожаї, руйнували хати перших поселенців хутора. Через ці обставини хутір отримав назву Урсоя. Згодом він так сильно збільшився, що в 1938 році влада була вимушена побудувати школу І-ІІ ступенів.
Хутір розташований за 7 кілометрів від центру села і налічує третину населення села Їжівці.
